Для повернення "скіфського золота" Україна має сплатити 100 тис. євро за його зберігання

Про це повідомила керівниця Скарбниці Національного музею історії України Наталя Панченко.

Скарби 9 років пролежали в сейфі зі спеціальним температурним режимом, поки в Нідерландах тривала судова суперечка щодо того, куди їх повернути – до Києва, бо ці культурні цінності належать українській державі, чи до кримських музеїв на окупований Росією півострів, бо ці археологічні предмети там зберігались до прибуття в Амстердам в січні 2014 року.

Верховний суд Нідерландів виніс остаточне рішення у цій справі 9 червня 2023 року на користь України.

Рішення про те, чи повернеться найближчим часом ця колекція в Україну чи залишиться закордоном до перемоги, Міністерство культури ще не ухвалило.

Головну частину повернутого скарбу, говорить Наталя Панченко, складають лише деякі предмети пізньоскіфської доби. Переважна частина об’єктів, що залишилась в Нідерландах – це сарматські речі, знайдені на розкопках в бахчисарайському Усть-Альмінському городищі.

Вік предметів – до 2 тисяч років. І найцінніші речі серед них – зовсім не золоті. Це китайські дерев’яні лаковані скриньки. Наталя каже, що ці фрагментовані знахідки – унікальні. Після розкопок частинки скриньок відправляли до японського майстра реставрації, в руках якого вони набули цілісного вигляду.

А найцінніша частина саме скіфської спадщини без перешкод повернулась до Києва одразу після завершення виставки в Музеї Аллана Пірсона у 2014 році. Наталя каже, що скарбниця пишається своєю колекцією скіфського золота, серед яких і знаменита золота пектораль.

Попри це, журналісти охрестили її справою "скіфського золота" і вона стала однією з перших судових суперечок, що пов’язана з агресією Росії від початку окупації нею Криму у 2014 році.

У 2013 році у Боннському державному музеї LVR-Landes відкрили виставку "Крим. Золотий острів у Чорному морі". Український Інститут археології НАН створив її у співпраці з Інститутом Прадавньої історії Боннського університету, надихаючись драмою Йоганна Вольфґанґа фон Ґете "Іфігенія в Тавриді". Для виставки надали свої колекції 4 кримські музеї та столичний Музей історії України.

У січні 2014 року золотий фонд української археології спакували і перевезли з Бонна до Амстердама в приватний музей Аллана Пірсона, де виставка продовжилась. Поки українські скарби показували в Нідерландах, Росія окупувала Крим. По завершенні виставки в амстердамського музею постало питання, куди надсилати експонати – чи до Києва, чи повернути кримським музеям.

Перемога у цій справі - це не лише можливість повернути до України цінну частину культурної спадщини. Рішення Верховного суду Нідерландів надає юридичне обґрунтування претензіям України на все національне надбання, викрадене Росією за 9 років війни, – вважає колишня заступниця міністра культури Олеся Островська-Люта, яка очолила процес повернення цінностей до Києва навесні 2014 року.

"Ця справа врешті стала для нас найкращим виходом. Тому що це рішення суду закриває питання в юридичній площині, в судовій практиці на міжнародному рівні щодо культурної спадщини Криму. Воно стосується не лише цих об’єктів, які ми відсудили у Нідерландах. Цей прецедент підтверджує, хто є суб’єктом рішення і кому належить ця спадщина", – підсумовує Островська-Люта.

"Якби тоді музей Аллана Пірсона повернув нам кримські скарби без цієї юридичної процедури, то у різних зловорожих сторін постійно би виникала можливість "качати" сумнів", – додає колишня заступниця Міністра культури.